Великий мореплавець тур хейєрдал або подорож на плоту kon-tiki

Великобританія, 1942 рік. Військова частина з підготовки диверсантів з бійців Норвезьких збройних сил. 27-річний Тур Хейєрдал у вільний від служби час сідає на потяг до станції Солсбері. А потім на попутках добирається до території, оточеної колючим дротом. За нею - знаменитий Стоунхендж, древній пам`ятник друїдів.

«Я твердо вирішив не відступати, поки не побачу на власні очі знаменитий храм. Зрештою, не дарма ж мене вчили військовій майстерності! Звичайно, я не збирався завдавати матеріальних збитків союзникам. Я знайшов порожній картонний ящик, а коли стемніло, проклав між сусідніми витками дроту два шари картону і проліз між ними. Я сповна насолодився видом величних кам`яних брил, від яких, здається, виходила якась сила ...»

Легенди, добре відомі молодому Туру, говорили: якщо провести ніч на вівтарі, то або камені подарують тобі свою величезну силу, і тоді все в житті буде легко вдаватися, або прокинешся на ранок божевільним ... Сівши по-турецьки на вівтарі, він повечеряв , а потім ліг на спину. Схвильовано дивився в нічне небо, повне зірок: «Я думав про те, яка чудова штука - час. Наді мною сяяли сузір`я, які точно так же світили, коли на Землі ще не було жодного живої істоти. Вони, разом з місяцем і сонцем, надихали древніх будівельників Стоунхенджа так само, як і нас, а може, навіть більше ...»Непомітно для себе він заснув, тільки вранці повернувся до своєї військової частини. Божевільним не став, а значить, згідно з легендою, знайшов велику силу, яка допоможе йому в подальшому ... Але ж починалася його життя цілком ординарно.

Тур Хейєрдал (Thor Heyerdahl) народився 6 жовтня 1914 року в Південній Норвегії в звичайному містечку під назвою Ларвік в самій звичайній родині. У дитинстві майбутній мореплавець двічі ледь не потонув і тому відчайдушно боявся води. Зате обожнював антропологічний музей, де працювала його мама. Дивовижні експонати, стародавні кістки, відбитки слідів. А які захоплюючі книги по антропології зберігалися вдома. Не дивно, що незабаром вони замінили Туру традиційні дитячі казки.

Боязнь води пішла, коли хлопцеві виповнилося 22 роки. Одного разу він прогулювався з друзями по берегу річки. Пісні, баловство, сміх. Один з приятелів, жартуючи, штовхнув Тура в спину і той впав в крижану швидку воду. Тоді, мабуть, вперше він проявив свій характер істинного вікінга: знайшов в собі сили подолати страх і постаратися вижити, і вижив.

На той час він був студентом-першокурсником природничо-географічного факультету Університету Осло. Уже тоді пристрасно мріяв про подорожі, про далеких островах, овіяних легендами. За рік до закінчення університету Тур зустрів дівчину своєї мрії - Лів Кочерон. Як і він, вона мріяла відкривати нові світи. Ось чому в 1937 році, закінчивши університет, подружжя вирушило на острівець Фатухіва Маркізькі архіпелагу в центральній частині Тихого океану.

Дикий острів, похмурі скелі, немов здіймаються до неба і затверділі в камінь язики вогню, смарагдово-зелені джунглі, піщане узбережжя. Кожен день приходив Тур до хатини тубільця, який розповідав дивовижні історії про своїх предків. Мовляв, під час він прибув з великої країни, що знаходиться за морем, на острів бог - вождь Тікі.

Хейєрдала осінило: але ж ім`я самого великого бога Перу таке ж - Тікі. І статуї, схожі на ті, що в джунглях Фатухіви, є в Латинській Америці. Так, може, Тихий Океан не роз`єднував материки, а з`єднував їх. Може предки остров`ян припливли з Нового Світу, а не з Індії та Китаю, як вважає офіційна наука.

Але ким тоді був Тур Хейєрдал? Всього недавнім випускником Університету Осло. Над його ідеями тільки і могли що посміятися. Тим більше що з Маркізьких островів подружжя повернулося раніше запланованого терміну. Новоявлені норвезькі Адам і Єва були закусали тропічними комахами, змучені незвичною їжею, відсутністю елементарного душа. І Лів просто не витримала. Вона першою заявила про повернення до цивілізованого життя. Тур, закоханий в давнину, можливо, і залишився б на острові голим папуасом, але слово подружжя - свого роду закон. А тому Хейердалом повернулися в Осло, де незабаром у них народився первісток, якого, як і батька, як і діда, назвали Туром.

Труднощі, проблеми - зростаюча дитина, за ним - другий син, Бйорн. А на що жити? Безробіття, відчай. Тур разом з сім`єю відправляється в Канаду - в надії знайти роботу і підтвердження своїм теоріям. Тут вони і дізналися чорну звістку - почалася друга світова війна.

Норвегія оголосила про свій нейтралітет. Однак ні це, ні підтримка Великобританії не завадили нацистам блискавично окупувати країну. І Тур, всією душею ненавидів кровопролиття, насильство, залишає родину в мирній Канаді, вирушаючи в диверсійні групи Норвезьких збройних сил, розташовані в Англії куди вони евакуювалися після поразки.

Групу закинули і Норвегію після закінчення підготовки, в кінці 1944 року, коли з півночі країну вже почала звільняти Червона Армія. Разом з союзним конвоєм Тур прибув до Мурманська. І ось лейтенант Хейєрдал вже їде до прикордонного норвезький містечко Кіркенес. Сильний мороз, радянський вантажівка з вибитим вітровим склом, та й будинок його ще далеко - на півдні країни. Але все одно «душа співала» - він все-таки був в Норвегії після стількох років життя на чужині.

Однак використовувати «мистецтво вбивати» на практиці пацифісту Хейердалу так і не довелося. Після прибуття і Кіркенес пильний російський особист знайшов в списку особового складу не лейтенанта, а лише сержанта Хейєрдала. Не слухаючи ніяких пояснень, він зажадав, щоб Тура відправили в Лондон - для приведення паперів у відповідність. Тим часом саме в цей час група спецназу, в яку входив Хейєрдал, готувалася до першого завдання - нальоту на маяк. А він мав повертатися до Англії через якихось там папірців. Але що робити - довелося їхати. Виправивши документи, Тур повернувся і дізнався, що весь його загін загинув при виконанні першого ж свого завдання.

Незабаром війна закінчилася. І так вийшло, що все знання, отримані під час підготовки диверсійних груп - радіозв`язок, надання медичної допомоги, виживання в екстремальних умовах і багато іншого, Тур використав сповна. Але виключно в мирних цілих - при подорожах, які зробили його відомим.

Перша популярність прийшла в 1947 році: 28 апреля з перуанського порту Калао Тур Хейєрдал з однодумцями вирушив у перше плавання. Пліт його було споруджено з колод бальзового дерева, що відрізняється надзвичайно легкою і міцною деревиною. Мета колишня - Маркізькі острови. Назва плавзасоби - «Kon-Tiki»(Кон-Тікі), в честь того самого таємничого бога-вождя, що привів на Маркізькі острови свій народ. Тур не забув жодної з дивних легенд, розказаних йому колись старим з острова Фатухіва.

Газети рясніли заголовками: «Божевільне подорож!», «Чи виживуть безумці на плоту?». Але мореплавці нічого не боялися, і вірили в свою правоту. пліт «Кон-Тікі»Пройшовши за 101 день 8000 кілометрів, причалив на одному з острівців Полінезії. Мореплавці тим самим довели можливість заселення островів «гостями» з Нового Ради. Знаменитий пліт негайно відвезли до Норвегії, надавши згодом почесне місце в музеї Осло поруч з історичними турами вікінгів.

За матеріалами подорожніх щоденників Тур написав повість, яка тут же стала бестселером. Її перевели на 67 мов, тираж досяг мільйона. А кінострічка, знята під час мореплавання, побила рекорди кінопрокату і взяла премію «Оскар» в 1951 році в номінації «Кращий документальний фільм».

Це плавання стало першим кроком у доведенні теорії Хейєрдала: планета Земля єдина, океани і моря не роз`єднують, але пов`язують людей. Всі ми - в одному човні, а тому треба жити в світі, якщо ми не вороги самі собі! І Тур Хейєрдал відстоював цю точку зору все життя.

Теорія світу спрацювала і в особистому житті мандрівника. Після 12 років шлюбу вони з Лів Кочерон розлучилися, але при цьому залишилися добрими друзями. Кажуть, Лів не могла жити, місяцями не бачачи чоловіка. А в 1948 році Тур одружився вдруге - на Івонн Дедек-Симонсен, жінці, яка подарувала йому трьох дочок, сорок років жила турботами про свого знаменитого чоловіка. Саме Івонн брала на себе численні обов`язки по підготовці плавань на плотах «ра»І«Тігріс». При цьому тримала в голові мільйон відомостей про кожного члена екіпажу - особисто обшивала матраци, і дбала про достатню провіант. Крім того, вона особисто передруковувала на машинці рукопису Тура Хейєрдала - його майбутні книги.

Недарма після першого інтернаціонального плавання на «ра»В 1969 році перший тост всі учасники підняли за« леді Ра »прекрасну і добру Івонн. «Ми всі любили Тура, але, нехай він не ображається, Івонн ми любили ще більше»- жартома, згадували мореплавці.

Але все це було пізніше, а поки, після тріумфального плавання на плоту «Кон-Тікі», До Хейердалу прийшли популярність і слава, які нітрохи не зіпсували його характер, не зробили його зарозумілим і зарозумілим. Все, що ні задумував Тур Хейєрдал, неодмінно здійснювалося і приносило йому нових сподвижників з усіх кінців світу. Уродженець Півночі, він всім серцем полюбив південні країни з яскравими фарбами, розгнузданими пристрастями, старовинними пам`ятками і таємничими загадками. Тур надовго затримався в Тихому океані. За експедицією на Галапагоські острови (1952-1953) пішли дивовижні відкриття на знаменитому острові Пасхи (1955-1956). Хто ж не знає про величезних кам`яних бовванів острова. Яким чином древні робочі могли без спеціальної техніки перетягнути багатотонні брили через весь острів ?! А Тур, немов би жартома, довів: кам`яних брилах просто «допомогли дошагал» до місця. Під керівництвом Тура кілька людей пересували бовдур, повертаючи то в одну, то в іншу сторону - як ми з вами пересували б важку шафу. Місцеве населення перейнялася до норвежцю довірою і симпатією - йому вони відкрили родові печери, де зберігалися древні останки предків, ритуальні предмети, одяг. Недовірливі тубільці не тільки дозволили Хейердалу спуститися в печери, а й дозволили взяти з собою священні тотеми які сьогодні є гордістю музею «Кон-Тікі» в Осло.

У 60-ті роки мореплавцем опанувала інша ідея. Піраміди і культ Сонця в Єгипті і Латинській Америці мають багато спільного. Але ж ці два континенти розділені водою. «Чи не роз`єднані, а з`єднані!»- не втомлювався повторювати тур Хейєрдал і в 1969 зібрав першу експедицію на судні «ра», Названого на ім`я верховного божества древніх єгиптян - бога сонця. Для цього з дванадцяти тонн стебел папірусу, зовні дуже схожих на очерет, зібраного на африканському озері Чад, під керівництвом місцевих майстрів була споруджена копія давньоєгипетського судна.

будівництво плота «Ра»

Експедиція, що складалася з семи осіб, стала вже інтернаціональної - норвежець, американець, італієць, єгиптянин, африканець, мексиканець і російська - наш співвітчизник Юрій Сенкевич (автор і ведучий передачі «Клуб мандрівників»).

Однак при будівництві першого судна «ра»Були допущені деякі технічні похибки - майстри, які його робили, звикли ходити по озеру, а не в океані, тому човен почав тонути і на 56-й день плавання всіх сімох учасників підібрала приватна яхта. Але Хейєрдал не звик здаватися і дуже скоро знову скликав своїх друзів, які негайно відгукнулися на його прохання.

незабаром вітрильне судно «Ра-II»Стартувало вже на початку 1970 року. Його будували з урахуванням колишніх помилок болівійські індіанці з озера Тітікака. Очеретяна човен - як крихітна соломинка в безкрайньому світі води. Одна в нищівних обіймах штормів. Проти стихії - залізна дисципліна, цілодобові чергування за графіком. А також свої маленькі традиції: загальні трапези за столом і екологічна місія. Періодично хтось із вільних членів екіпажу збирав в кошик сліди присутності цивілізації - плями мазуту, пляшки та інше сміття. екіпаж судна з дев`яти осіб (до колишніх учасників додалися німець і японець) подолав 5700 кілометрів від західних берегів Марокко до острова Барбадос за 57 діб. Тим самим довівши, що вода, океан з`єднує людей, а не роз`єднує.

У листопаді 1977 року стартувала нова експедиція. З Іраку вийшло в море найбільше судно Хейєрдала під назвою «Тігріс»Має довжину 15 метрів. вітрильник, зроблений з очерету, був точною копією древнешумерского судна. На цей раз вчений і мореплавець хотів показати можливість морських зв`язків між Месопотамією та Індією. Однак фінал у науковій експедиції виявився сумним і символічним. Після п`яти місяців плавання судно «Тігріс»Потрапив в зону військових дій під час вибухнув конфлікт між Сомалі і Ефіопією. Тур, який ненавидів війну і всяке кровопролиття, разом з екіпажем прийняв рішення спалити корабель в знак протесту. «Далі пливти, нікуди», - в розпачі Тур вимовив фразу, що стала знаменитою.

У 1996 році Тур Хейєрдал, якому на той момент виповнилося 82 роки, одружився в третій, останній раз - на 64-річної Жаклін Бір. З відданою Івонн він розійшовся кількома роками раніше, залишивши «за кадром» причину розлучення. Подружжя познайомилося на острові Тенеріфе (Канарські острови, Іспанія), де й оселилися. Життя їх проходила світло і мирно, в працях, великих і малих відкриттях. Ранкова кава, шелест зеленого саду, плани на день, нові теорії ...

Навесні 2001 року Тур Хейєрдал приїхав до Росії в Ростов-на-Дону, де взявся за розкопки і дослідження. В результаті з`явилася його нова книга - «У пошуках Одіна. Слідами нашого минулого». А адже на той час вченому було вже 87 років!

Трохи раніше в околицях села Коли-Мікарі (Італія) він придбав маєток, що збереглося в незмінному вигляді з давньоримських часів. У вільний час Тур займався його реконструкцією, буваючи в Лігурії наїздами. А ще - лекції та консультації, робота в Музеї зв`язків древніх цивілізацій. Крім численних друзів і шанувальників його відвідували сини, дочки, онуки, правнуки. Помер Тур Хейєрдал 18 квітня 2002 року в Італії.

Поділися в соц мережах: