Мисливська байка (не байка, а реальна історія)

Як то був на полюванні і один (йому за 40) повідав історію з своєї молодості. Записав з його слів, тому далі від його імені:

В молодості у нас була сформована і досить велика компанія мисливців. Я ходив з батьком, а з ним були друзі і один з них приводив ще й діда, ветерана війни. У діда була одностволка і товста жорстка шуба довжиною в підлогу, яка нижче пояса стояла як дзвін. Ходити в ній було не дуже зручно, але це й не було потрібно від діда, тому що ходок він все одно був ніякий. Тому його садили на номер, і гнали дичину, а він стріляв, якщо дичину виходила на нього. Ось і цього разу, сказали йому встати на пагорбі. Він пішов вгору по снігу, а мужики розвернулися і рушили шукати звіра. Раптом вони почули по істині несамовитий крик, схожий на дитячий. Обернулися: дід лежить, стогне, а від нього щодуху мчить заєць. Виявилося, що піднімаючись на пагорб, він наступив на зайця, який сидів під снігом. Заєць вискочив і виявився в пастці дідівської шуби. Вибратися було неможливо і він став битися. Для тих, хто не знає, хочу пояснити, що заєць - дуже сильний звір, чиї ноги здатні завдати людині серйозні травми, а кігті на них - глибокі рвані рани. Так сталося, що крім переляку від несподіванки дід відчув ще й кілька сильних ударів по яйцях (інші травми тьмяніють у порівнянні з цим і в розрахунок не беруть). Найцікавіше, що нестямно кричав при цьому не дід, а саме заєць. А дід ще довго після цього не міг видати ні звуку і лише ввечері біля багаття після стопки горілки зізнався, що подумав в той момент, що це Сатана на нього вискочив з під землі.