Мисливський розповідь

Сашка жив з мамкою і вітчимом в райцентрі, друзів у нього було багато, ходив на всякі гуртки, було багато цікавих розваг, ну що можна ще бажати в дитинстві. Але було одне але. Вітчим добре до нього ставився, але на превеликий Сашки сожалению не був мисливцем, і напевно тому на період шкільних канікул, він так рвався в село до дідуся і бабусі, тому що з раннього дитинства дід прищепив йому те саме відчуття, яке називається мисливський азарт.

Відео: Мисливські байки. Гумористичні оповідання про полювання

Січень місяць цього року був холодний, багатосніжна, в хатинці було тепло і затишно, в грубці весело потріскували сухі дрова, на побілені стелі весело грали «зайчики» від вогню які проскакували в щілину трохи тріснула чавунної плити, на душі було тихо і спокійно. Дід Коля трохи покряхтел, хитро посміхнувся онукові, і почав одну зі своїх мисливських історій, яку Сашка знав майже на изусть. Цю історію, і всі інші, він слухав як в перший раз, і з при великим задоволенням прослухає ще тисячу разів.

Було це років десять тому, я тоді працював на тракторі-погрузщіке, на фермі фураж в кормороздавачі вантажив, справа йшла до кінця робочого дня, мороз був міцний, снігу багато, виліз я з кабіни трактора на вулицю, трошки перекурити, поруч не по далеких була бурячная (бурякова) яма, з верху укрита соломою. Як то боковим зором я побачив, що з цієї самої ями, що то промайнуло. На вулиці вже сутеніло, і я толком не розібрав що це було, підійшов по ближче, і побачив що у коло ями було безліч заячих слідів, сніг був практично витоптано, і тоді я зрозумів хто тут миготів, але зайчика не побачив, напевно по тихому пішов, під прикриттям рідкісних мітелок бур`яну.

= Дід Микола з посмішкою спостерігав за онуком, який буквально всотував всю красу дідового оповідання. =

Поруч з ямою стояв зламаний тракторний причіп, як раз ідеальне місце для засидження, місяць зійшов ще з вечора, і зараз була десь на дві години, трошки не повна але нічого, небо ясне, видимість повинна бути відмінна. І ось я довго не роздумую, насипаю в цей самий зламаний причіп ківш соломи, для зручності, що не на железяке ж сидіти. Завантажую останній кормороздавальник, і робочий день закінчився. Відганяю трактор в бригаду, і додому.

На вулиці вже стемніло повністю, будинки повечерявши, трошки перекурив, зібрався і пішов в засідку, місяць світив практично в зеніті, на вулиці було як удень, до місця йти не далеко, через пів години я вже був на місці. Потихеньку заліз в причіп, розіслав солому, поклав на борт причепа мішок, рушницю і почав чекати.

Ніч видалася місячної, тихою і морозної, бурячная яма проглядалася добре, лише з одного боку була насип заросла бур`яном, скотоферма була зі спини метрів за двісті від мого місця, морозець міцнішав, борта причепа були відмінним прикриттям.

І ось майнула якась тінь, це була нічна птиця, не те сич, не те сова, саму її не видно а ось тінь на снігу видно чітко. Птах пролетівши на до мною кілька разів, сіла на неподалік зростаючому чагарнику, по маленькому розміру нічного гостя я зрозумів що це сич.

Так за спостереженнями я і не помітив як пройшло близько години, сич залишався сидіти на місці, в очікуванні якоїсь зазевавшейся полівки, я тихенько закурив.

• - Діда, а ти ж мене вчив, що курити на полюванні не можна. Відразу помітив Сашка.Он як ніби чекав цього моменту щоб помітити.
• - Курити онучок не тільки на полюванні не можна, взагалі не можна.
• - А ти ж куриш.
• - Ну вистачить, відволіклися ми трохи. (Пробурчав дід Микола) - звір відчуває запах людини тільки по напрямку вітру, тобто з підвітряного боку.

  Загалом пройшло близько години, а зайчики не бачити, я вже почав відчувати як мороз почав пощипувати щоки, відвернув комір, стало затишніше, і тут сич як закричить, він сидів метрах в двадцяти від мене, від несподіванки я трохи перетрухал (Усміхнувся дідусь) - і ось бачу котіт в мою сторону темна точка, я притих, звір зупинився, трохи посидів, і побіг далі. Зайка, а це був саме він прямував прямо мені в руки, і ось він уже в зоні впевненого пострілу, я потихеньку свиснув, заєць зупинився і став стопчик, з пострілом тягнути не можна було, мушка вже давно зловила темний силует, прогрімел постріл, заєць підстрибнув вгору, трохи пробігши в сторону впав замертво і затих. Вдале полювання подумав я, закурив і став чекати далі, через пів години знову десь далеко закричав сич, я почав вдивлятися в снігову даль, але нічого не було видно, знову тиша.

  Минуло близько сорока хвилин, я вже почав подумувати про завершення полювання, але що це? З лівого боку, звідки взагалі не очікувалася поява зайця, як з під землі виросли два силуети, це були теж зайці, вони сиділи насторожено як два стовпчики. Мені треба було повертати рушницю в іншу сторону, а зайці були в двадцяти метрах від мене, найменший шурхіт почують відразу. Не встиг я це подумати, як ніж то перелякані звірята різко зірвалися з місця розчинилися в нічний Пелін. Я придивився в далечінь звідки зайці прибігли, і ось на моє запитання здався відповідь, у вигляді силуету лисиці, шахрайку яка на снігу здавалася довгою, не сплутаєш ні з чим. Лисиця бігла в мою сторону, час від часу затримуючись і що то винюхуючи в снігу, потім зупинилася, підняла голову, принюхався і зникла в найближчому бур`яні.

  Ну ось, напевно відчула недобре, але не тут то було, лисиця під прикриттям кущів вийшла якраз на ту сторону де до ями примикав бур`ян, вийшла як то на половину начебто виглядала з за рогу, рушницю було направлено саме в її бік, я швидко скинув рушницю прицілився і вистрілив, лисиця як то по котячі крикнула і зникла в бур`яні. Ну на сьогодні вистачить, подумав я і почав збиратися додому, потихеньку зліз з причепа, поклав в мішок вже окостенілих зайця, пішов до місця де стріляв лисицю, промазати не повинен, кричить вона тільки при попаданні.

  Ось її сліди, ось про писала дріб по снігу, а ось і перша кров, довелося сірниками підсвічувати, ліхтарика з собою не було, вночі на снігу кров здається просто чорними цятками. Потрапив, і добре потрапив, чим далі тим більше крові, ось вона зупинилася, далі слід було не рівний, видно що ноги заплітаються. Я зупинився, подивився в перед, в переди на сніговій гладі темніло пляма, я потихеньку почав підходити, і ось я вже бачу що це моя лисичка, обережно ткнув її стволом, тиша, ось і добре, вдала засідока вийшла, трофей через плече і додому .

• - Діда а коли ти мене з собою візьмеш?
• -Візьму, обов`язково візьму, тільки підростеш трохи, поки рано, довго на морозі не витримаєш.

  Після того пройшло багато часу, Сашка став завзятим мисливцем, в його житті було багато цікавих моментів на полюванні, багато засідок. Давно вже не стало діда Колі, а от історії які запам`яталися з раннього дитинства, гріють душу своїми казковими моментами, які в дитинстві запам`ятовуються по іншому, на все життя.