За лисицею в місячну ніч

Ну ось і відбулася моя чергова полювання на лисицю з засидження. Місця, як я зазначав у минулому звіті, влаштовані у мене заздалегідь, тобто йду вже на перевірені, часом десятиліттями, скрадки. Є заячі місця, там теж може пройти лисичка, але добути її буде важче, там частіше побачиш руду проходить стороною, а тут саме лисячі переходи, стикування лісопосадок, що проходить дорога, на поле тюки з соломою, з правого боку поле з озимої, кормова база мишей, ось тут вони і сновигають.

З дому я вийшов о 22.00, вітер дув не приємний, 7 - 10 м / с, мороз близько 10ти градусів, особа обпікало як при -30, але азарт узяв своє, негода не перешкода. Місяць була повна, ось тільки хмари, то напирали, то йшли геть від неї, на снігу було чітко видно тіні хмар які раз у раз пролітали з північного боку, я часом поглядав в бінокль, в надії побачити по дорозі до місця якусь живність, але на цей раз злякав лише ворона, який причаївся на ніч в посадці. На місце я прийшов о 22.45, скрадок знаходився на дереві, близько двох метрів над землею, сидіти було зручно, спинка і підставка для ніг робили свою справу, під дупу поклав шматок полістиролу, недолік тільки в вітрі, який дув в обличчя.

На вулиці було світло, хмари хоч і притіняти місяць але це не впливало на те щоб побачити лисицю на відстані двохсот метрів, бінокль можливості збільшував до півкілометра. Минуло півгодини, все тихо, ніяких рухів, але нічого засмучуватися рано, лисицю частіше чекаєш довше ніж зайця. Так за роздуми я відволікся від спостережень, і тут що то промайнуло на початку посадки яка проходила паралельно моєї засидження, я потихеньку підняв рушницю, звір довго не змусив себе чекати з появою на чисту місцевість, але що це, на галявину вийшло три силуети, вовки чтоль? осяяла думка, два великих, один поменше силуету на час зупинилися, потім не зволікаючи попрямували в мою сторону, рушницю було напоготові, але дріб дрібна №1 патрон з картеччю перебував під рукою, але перезаряджати було пізно. Що то не те, вовки себе так не поводять, аж надто безтурботно і необережно поводяться нічні гості, собаки, точно здичавілі собаки. Такі гості шкоди приносять більше ніж вовки, які не добігши до мене метрів 70-80 собаки різко поміняли напрям і безтурботно зникли в сусідній лісопосадці, стріляти було далеко, та й зайвий шум ні до чого, лисицю я чекав з іншого боку, нехай поки біжать, попадуться в наступний раз, пощади не буде. Вовки до села бояться підходити, а ці розбійники ні чого не бояться.

Після відвідин непрошених гостей пройшов ще годину, лисиці все не бачити, вже і вітер притих, хмари розійшлися, місяць світив чітким нічним світилом, мороз покрепчал, я почав замислюватися про термосі з чаєм, і вже було потягнувся за рюкзаком, але рух попереду змусило застигнути мене, серед чагарників знову промайнув силует, на цей раз дрібніші попередніх, але довший, безсумнівно це лисиця. Силует наближався, часом зупиняючись, і що то винюхуючи в снігу, мабуть мишей, їх тут вистачає, я потихеньку затамувавши подих підняв рушницю, лисиця зупинилася, я завмер, не вже то відчула, але немає постоявши на місці, руда потрусила далі трошки зрізуючи до полю з тюками, ось уже мушка зловила темний бік шахрайки, виношу приціл трохи в перед, тисну на спуск, постріл прорізав нічну тишу як ножем, лисиця залишилася лежати на місці

Ну ось, удача посміхнулася, знову цей скрадок порадував, але ж це місце було ще мого діда, лисиці тут люблять курсувати, ось тільки тоді тут біля посадки стояла скирта сіна, зручніше було, пацаном ще був коли дідусь мене брав з собою на ці самі місця.

Ну ось, тепер можна і чайку випити перед дорогою, 

Фото на пам`ять з трофеєм, вимощують фотоапарат, таймер, і знімок, шкода не якісний, видать глючить моя "Сонька" на морозі))).Ось така цікава вийшла полювання. Дякуємо за увагу.

Ні пуху!