Мисливський розповідь - куруппааски * (куріпка)

Прокинувшись, Колька позіхнув і потягнувся. Холодний грудневий день за замерзлим вікном тільки починав сіріти, але від печі вже чувся тріск розгорається модринових дров. Ні з чим не порівнянний звук розкочуваного качалкою на столі тесту, доносився з кухні. Пиріжки! Воскресіння! Не потрібно вставати о пів на шосту і бігти по морозу в гараж до службового автобусу.
Потім трястися майже тридцять кілометрів, що б ще годину чекати, в гостро пахне горілим вугіллям кочегарці, коли відкриють школу.Колька рішуче відкинув ковдру, вистрибнув з теплого ліжка і приклав долоню до шибки. Від людського тепла лід перетворювався в воду яка стікаючи до підвіконня знову замерзала. Через відталий п`ятачок погляд його ковзнув по даху сусіднього будинку по забору і дровітні. Туман не було, значить не дуже холодно. А погляд уже втік в протилежний від вікна сторону до піраміди з рушницями. Все на місці, Колька полегшено зітхнув. Значить, батько в ліс не йшов, а брати ось вони - сплять. Всі п`ять рушниць стоять в піраміді були робочими, але одне було особливе. У цій родині по відношенню до рушниць цілком би підійшла приказка: хто перший встав, того і валянки. ТОЗ-34Е був нарозхват. Поки всі спали, можна було б схопити рушницю і ...

Прокинувшись, Колька позіхнув і потягнувся. Холодний грудневий день за замерзлим вікном тільки починав сіріти, але від печі вже чувся тріск розгорається модринових дров. Ні з чим не порівнянний звук розкочуваного качалкою на столі тесту, доносився з кухні. Пиріжки! Воскресіння! Не потрібно вставати о пів на шосту і бігти по морозу в гараж до службового автобусу. Потім трястися майже тридцять кілометрів, що б ще годину чекати, в гостро пахне горілим вугіллям кочегарці, коли відкриють школу.

Колька рішуче відкинув ковдру, вистрибнув з теплого ліжка і приклав долоню до шибки. Від людського тепла лід перетворювався в воду яка стікаючи до підвіконня знову замерзала. Через відталий п`ятачок погляд його ковзнув по даху сусіднього будинку по забору і дровітні. Туман не було, значить не дуже холодно. А погляд уже втік в протилежний від вікна сторону до піраміди з рушницями. Все на місці, Колька полегшено зітхнув. Значить, батько в ліс не йшов, а брати ось вони - сплять. Всі п`ять рушниць стоять в піраміді були робочими, але одне було особливе. У цій родині по відношенню до рушниць цілком би підійшла приказка: хто перший встав, того і валянки. ТОЗ-34Е був нарозхват. Поки всі спали, можна було б схопити рушницю і бігти, але з кухні вже повело запахом розтопити в сковороді жиру, а перебороти в собі любов до гарячих пиріжків Колька не міг. Та й мати, напевно попросить що-небудь зробити по господарству. Натягнувши старі спортивні штани і тілогрійку, сунувши голі ноги у валянки, вибіг на подвір`я. День народжувався безвітряний, ясний і морозний. Перед тим як повернутися в будинок набрав з поленіца оберемок дров. У кухні кинув їх до печі майже не нахиляючись.

- Тихіше, ти - обернулася від стола мати. - розбудити всіх. - І додала - льоду принеси.

- А батько де?

- Щось там на роботі сталося. Пішов.

Поки ножем наколов два відра льоду, дозрів план майбутнього полювання. Вирішено було йти за куріпками на дамбу. Повз прошмигнув в нужник Мишка, значить, прокинулися всі.

З гірки пишних пиріжків вибрав самий товстенький, відкусив разок, так, на суху. За те потім черпав чайною ложкою з піали розтоплене вершкове масло, лив його в ширяючу м`ясну начинку пиріжка і, закривши від задоволення очі, відкушував. Масло текло по підборіддю, солодкий чай обпікав губи. Смачно!

- Ма, а ніж ввечері почастуєш?

- Сиром, маслом, калачем, та печеною яйцем ...

- Ну правда.

- Картоплею, чим же ще.

Колька зітхнув. Кожен день одне і теж: смажена картопля, солоний сиг, квашена капуста.

З-за столу Колька встав, коли відчув, що останній пиріжок стирчить з орта.

- Ух ... .. Добре .... - гикнув. - Ма, я в ліс збігаю?

- А уроки? Як іспити щось здавати будеш?

- Здам. Ти де бачила, щоб хтось, відучившись десять років, атестат не отримав?

- Я з тобою - зіскочив з табуретки Мишка.

- Сиди! - Тобі сьогодні сховище топити і двійку з хімії виправляти .... Зібрався він.

Мати легенько ляснув молодшого сина по потилиці.

- Ну, ма ....

- Сказала не підеш ....

- Тоді я спати піду ...

- Ось ось. Тому козак і гладкий, що поїв, та й на бік.

Кожен пацан в селищі знає, де можна постріляти куріпок, але не кожен вміє їх ловити. Колька ловити вмів, завдяки рідному дядькові, що показав, як це потрібно робити. Ось і зараз в його рюкзаку лежала пляшка з водою і пакетик із замороженою брусницею.

Ліс стояв тихо й урочисто. Голі, хиткі модрини, бурштинові сосни в важких наліпках снігів - зараз на них спалахували відображення не яскравих сонячних променів і сніжинки мерехтіли як крихти слюди. Низькорослі берізки, чагарники і всяке інше разнолесье притихли і навіть не потріскували від морозу.

Ось і Метрохін покіс - довга, вузька засніжена рівнина, облямована ерніков і кущиками голубки, карликовими берізками і вільшняком. Колька йде по своїх старих, позавчорашнім слідах із задоволенням вдихаючи виморожена, кристально чисте повітря. У першій лунці порожньо, ягода на її дні покрита кристалами льоду поблискує, як дорогоцінні рубіни. Сліди куріпок всюди, а от не побачила птах смачну ягоду або не спокуситися. Лазити куріпки під сніг не звикати, хоч вона і сторожілка північна, а й вона ховається від морозу під сніг - погріється. І в другій лунці порожньо. Колька помацав крою лунки - міцні. Мороз свою справу знає. Далі, уздовж ерніков потоптане все. Птахи, харчувалися нирками карликової берези, насмітили у кожного кущика. А ось і пір`я стирчить над снігом, немов дитяча рука в білій рукавичці. Колька знає що це куріпка спокуса яскравими, схожими на кров ягодами, пірнула за ними на дно лунки склювала, а назад вибратися вже не змогла - гладкий виднокіл лунки стиснув крила не дав їм розправитися. Вийняв Колька закам`янілі птицю, лунку засипав снігом, розрівняли його рукавичкою. Відійшовши на три кроки, зняв рюкзак, дістав пляшку і акуратно втиснув її глибоко в сніг. Вийнявши, переконався, що снігові стінки лунки не обвалиться і тільки тоді відкрив пробку набрав в рот води і нагнувшись над лункою оббризкав її як з пулевізатора. Постояв хвилин зо дві і знову заглянув у лунку. Крою та боки скрижаніла, стали слизькими, заблищали дзеркальними крупицях.

- Ось тепер в самий раз - прошепотів Колька і висипав у лунку кілька ягідок брусниці.

У наступному крижаному колодязі виявив ще одну куріпку. За те всі інші були порожні.

Нові лунки робив, поки не закінчилася ягода. День набрав чинності, мороз розжарювався. Дерева гулко стріляли, але ще не дзвінко, як зазвичай буває, коли температура падає нижче п`ятдесяти градусів.

Пробившись крізь частокіл дрібного ліствянніка, вийшов на просіку, на чиїсь старі сліди. Вирішив по ній дійти до озера, навколо якого росли такі ж чагарники як на Метрохінском косовиці. По не глибокому снігу, не поспішаючи йти було легко, але варто було додати кроку, як від гострого морозного повітря перехоплювало подих. Холод і підігрівав і одночасно заважав йти. Через кілометр білизна стало вологим від поту, але мороз не дістався до тіла.

Побачивши під старою березою свіжий сміття, Колька зупинився і покрутив головою. Він знав, що насмітили тут вугільно-чорні птиці - косачі, що прилітають вранці на берези. Зі сміттям обсипали ці великі птахи з гілок і легкий, не дзвінке срібло - іній. Він уявив, як вони сідали на цьому дереві зобамі на схід, щоб бачити народження, в біло-золотій колисці під блідо-блакитним нескінченно високим небом, сонця.

Тріснула гілка, потім друга. Потім з верхівки підлітка-модрини обсипався сніг і нарешті замигтіло темна пляма серед засипаних снігом кущів. Підминаючи широкими лижами дрібні кущики, на просіку вийшов чоловік, якого Колька одразу впізнав. Це був Боря Макєєв, не справжній мисливець, але любитель виглядати мисливцем. На ньому була одягнена розшита якимось скандинавським орнаментом куртка, з капюшоном облямованим собачим хутром. Через плече висів ягдаш з підвісами для дичини, з наплічником і художнім тисненням. Навіть шапка у Борі була особливою, схожою на татарський ушанці часів Чингісхана.

Наблизившись, Боря звільнив руку з кудлатою рукавиці і простягнув Кольку.

- Вітання. Як справи? - Запитав він.

Відео: Полювання на кеклика в Таджикистані з цибулею і стрілами

- Нормально - знизав плечима Колька.

- Ти куди йдеш?

- До озера, куропач поганяти ...

- А я думав зайця з розкорчування вигнати, але не вдалося. Собака потрібна для цього - прикурюючи сигарету - авторитетно заявив Боря.

- Та хто їх по такій погоді ганяє, мороз же.

- Так вони в мороз і повинні бігати, а не ховатися.

- Ну звичайно! Придумав теж. Вони, як і всі істоти в холод шукають де тепліше, від морозу Боря не набігає ...

- Може з тобою піти? - чи то запитав, чи то вголос міркував Боря, що не дивлячись на Кольку.

Відео: Супер полювання 01.01.2017. Куріпки, заєць, тетерки, тетерев. Partridge, hare, hen, black grouse

- Пішли якщо хочеш, тільки я без лиж довго йти буду.

- А, нічого, куди поспішати-то - і Боря, переступаючи лижами, повернувся в сторону озера.

- Ти йди вперед - запропонував Колька. - Тільки дивись уважно.

Борис був років на сім старше Кольки, але вважав за краще компанії своїх однолітків компанію підлітків, з якими грав у футбол і в хокей, відповідав на питання про доросле життя і був на рівних.

- Підстрелив кого - запитав Боря.

- Немає ще.

- А бачив?

- Ні.

- А я бачив Косачів.

- І що?

- Навіть рушницю скинути не встиг. З-під снігу вилетіли ...

- Ясно справа з-під снігу, тепер тільки до вечора на годівлю полетять.

- А куріпки?

- Що «куріпки»?

- Вони теж під снігом зараз?

- Нє, вони як раз днем годуються між кущами низькими, берізками, шелюги. Нирки коротше клюють. Літають вони мало, так що підійти легко можна, головне знайти.

- Знайдемо ...

Колька сплюнув, слина на льоту звернулася в бульбашкову крижинка і впала в сніг.

- Холоднішає, проте - зауважив він.

- А мені нічого - відгукнувся Боря. - Я Надькин рейтузи пристосував під трико, а зверху вже хе-бе і нормальлек.

Просіка різко падала в низину посередині якої, ідеально білим овалом дрімало, під двох метровим льодом, озеро. До весни лід стане ще товщі, а лютневі завірюхи наметут навколо нього непролазні замети.

- Борь давай розділимося, ти в одну сторону вздовж берега, я в іншу. А там, навпаки зустрінемося, на дорозі що з далекого приводу йде.

- Давай, я піду туди - Боря махнув вліво. - Ні, туди. - І пішов вправо.

Колька не підходив близько до озера знаючи про кочкарники заметених снігом. Там в деяких місцях можна було і по пояс провалитися. Йшов він по схилу низини, де снігу було зовсім мало, а чагарник перебувала внизу добре проглядався.

Гучно зойкнув Борин постріл і слідом, майже без проміжку другий.

«Лупить, як по качках» - подумав Микола і відразу побачив зграйку куріпок в сліпуче-білому вбранні. Птахи, низько пролетівши над озером, потрапляли в кущі вільшняка, повз якого Колька вже пройшов. Скинувши з плеча рушницю, пішов Колька, ховаючись за рідкісними стволами, назад. Ось і куріпки. Він бачив трьох, які рухалися. Решта десь замаскувалися в снігу і зачаїлися налякані пострілами. Підійшовши метрів на сімдесят до зграї, чуйне вухо вловило попереджувальний сигнал півня своєї зграї: «коо». Проміжок в дві секунди і знову: «коо». Колька узяв рушницю напоготів. Ще десять метрів і з кущів долинув пронизливий крик півня, який сповіщав зграю, що небезпека підтвердилася. Ще крок і зграя піднялася. Штук двадцять білосніжних птахів пронеслися над чагарником і сіли метрів за двісті.

Ще метрів за сто п`ятдесят розчув Колька гавкаючий крик півня: Каде - Каде, потім густий, однозначну «аг-аг-аг». Про що півень говорив своїй зграї, Колька не знав, але на цей раз зграя підпустила ближче. Куріпка спокійна і нехитра птах і якщо на мисливця одягнений маскхалат, можна спокійно йти до зграї на повний зріст. Але і без маскхалата після трьох-чотирьох підходів до зграї без пострілів, куріпки перестають відлітати чи то від втоми, чи то їм набридає вся ця суєта.

Перший постріл по сидячій птиці був дуже вдалий, куріпка тикнулася носом в сніг і затихла. Другим, в років збив ще одну, але та поранена так швидко бігала між кущів, що Колька зрозумів, що доведеться витратити ще один патрон.

- Чотири - прошепотів він, опускаючи птахів в рюкзак.

Зграя відлетіла метрів на триста, майже до дороги, і Колька подумав, що було б добре саме там підстрелити ще одну і спокійно йти додому. Він майже побіг вперед, побоюючись, що Борька випередить його і першим підійде до куріпок. Очі нишпорили по білому снігу, намагаючись розгледіти ще більш білих птахів. Колька не дивився на дерева знаючи, що куріпки взимку ніколи на дерева не сідають, хіба що у виняткових випадках небезпеки виходить від сови. Сова легко бере куріпку на землі і ніколи на дереві.

Так і не знайшовши зграю очима Колька почув її по тріску ламких гілок. Птахи харчувалися, незважаючи на небезпеку. Так і не побачив їх до того моменту, коли зліва з кущів рвонулися перші три птиці.

Від пострілу з дерева посипався струмочок снігу, розсипаючись і поблискуючи на сонці. Одна куріпка каменем впала в сніг, а навколо все злітали і злітали інші птахи, і їх було вже не двадцять, а куди більше.

Туди, куди вони полетіли, двічі гримнуло і в лісі настала тиша.

Надзвичайну легкість відчуває мисливець, вступивши на тверду укочений дорогу на узбіччі якої лежать пучки сіна впав з перевезеного по ній стоги. Сіно висить і на кущах близько підступають до дороги.

Боря з`явився хвилин через десять.

- Ну як?

- Дві.

- А я три - показав великим пальцем на рюкзак за спиною Колька. - Що додому?

- Ні, ти йди, а я за ними ...

- Давай - Колька простягнув Борі руку. - Бувай.

- Бувай.

Мороз міцнішав, в ущелини навколо селища з`явився морозний туман, сухий як крохмаль. Коли Колька підходив до будинку, йому здалося, що туман скрипить на його зубах, дуже хотілося їсти.

Куруппааски * - куріпка (якутський)

Автор: Микола Решетніков.

Якщо вам подобаються повісті та оповідання про полювання, риболовлю і екстримальних походах, то можите замовити у мене післяплатою два моїх збірки оповідань які називаються «Маршрут« Велика ведмедиця »і« С тайгою наодинці ». Видано книги в Новосибірську, де я і живу. У кожному збірнику по 250 сторінок. Ціна 200 руб. Зв`язатися можна по [email protected] Решетніков Микола.


Увага, тільки СЬОГОДНІ!
Поділися в соц мережах:
—хоже