Осіннє відкриття або рояль в кущах

Стріляли по нам досить прицільно - кожен постріл досягав мети. Ну як досягав? Палили з відстані, приблизно півкілометра - на падаючу зверху дріб ніхто не звертав уваги - весела компанія обговорювала ранкову зорьку - рясно змочуючи пересохле горло жаданим напоєм. На цьому озері - «кругленьку» на кшталт - хоча в тих місцях все водойми - за рідкісним винятком, мали форму правильного кола, ми виявилися таким чином ...

З Тарасом нас звела доля в тайзі - при пошуках заблудили напарника, на жаль безуспішних. Зустрівшись наступного разу вже в серпні - я дізнався що вони збираються на відкриття в Доволенскій район - де я жодного разу не був. Їхали вони вп`ятьох - на поїзді. Користуватися громадським транспортом я перестав вже кілька років - і поготів на полюванні - і я запропонував йому їхати зі мною - в той час піді мною був сорок перший «Москвич» - ще досить бадьорий. Тарас погодився без роздумів - і ось ми мчимо в Каргат, де на залізничному вокзалі у нас призначена зустріч з іншими учасниками.

Всі нові знайомі працювали в автобазі - крутили баранку - і як я помітив давно, у водіїв день без керма - це незаперечний привід випити - а вже ніч проведена в поїзді, в дорозі на полювання - це і привід, і можливість, та й почесний обов`язок заодно.

Зустрічаємося, знайомимося. Молоді хлопці мої ровесники, старші тільки Вася - це на його батьківщину ми їдемо. У них величезні рюкзаки, гумовий човен. Знову випивають, закушують, вантажаться в автобус на Довольне - ми потихеньку пиломості слідом. Дорога, сімдесят кілометрів вбитої щебінки - настрій злегка псує. Плювати - відкриття полювання не може затьмарити погана дорога.

Швидко уладнавши організаційні питання - їдемо далі. Путівки на відкриття в цьому районі видавали на конкретний водойму - так регулювалася щільність стовбурів на квадратний метр. З таким підходом до розподілу я зіткнувся вперше - розумно. Не далеко від села, на досить великому ставку, з зарослими берегами, безтурботно плавало безліч качок - різноманітних порід. Виявилося стріляти їх в цю суботу не можна. Коли основна маса заїжджих мисливців, розполохавши дичину в навколишніх водоймах, роз`їдуться по домівках, в наступну суботу місцеві мисливці на цьому ставку відведуть душу. Знову правильно, до тож великій кількості качок, додадуться птиці з потривожених місць. Хитро.

Розташовуємося досить далеко від води - на височині - тут трохи менше комарні. Ці величезні, жовті кровососи пили з нас кров без особливих проблем - чому то ні в кого не виявилося з собою «ДЕТи». Їх не лякав дощ - тільки сильний вітер приносив полегшення. Зате замість репелентів, в величезних рюкзаках опинилася величезна кількість спирту - вельми популярного в певних колах «Рояль» - це був час реалізації гайдарівського реформ - на прилавках з`явилося безліч дивовижних товарів - були б гроші. Цей самий «Рояль» допоміг в боротьбі з гнусом - ні, не шляхом вживання всередину для анестезії - все простіше. Сільські мужики дізнавшись про такому достатку спіртягі - стали підтягуватися до нас.

 - О-о! Братка приїхав на полювання - у Васі виявилося багато родичів.

Якщо у приїжджають не чинилося з собою Антикомарин - їх відправляли назад - таким чином цього зілля у нас виявилося з надлишком - причому в рекордно короткий час.

Крім «ДЕТи» все під`їжджають вважали своїм обов`язком взяти з собою рушницю - вони ж не просто побухати на халяву підкотили - на полювання, як все. Добра половина дробовиків були сильно іржаві, один навіть не переламувався. Все спільно привели цей раритет в порядок - хто радою, хто молотком - заворушився нарешті то. Досить цікавий агрегат приволік Коля - сильно татуйований мужичок маленького росту і невизначеного віку.

Його дробомет був виготовлений з гвинтівки незрозумілого зразка. Можливо це і була легендарна 11-ти міліметрова «берданка». Нарізи були зняті, патронник рассверлени під гільзу 28-го калібру. Викидач звичайно не працював, для вилучення стрелянной гільзи Коля кидав в стовбур залізяку, попередньо витягнувши затвор.

Відео: Рок-концерт групи «Рояль в кущах» у «Нічних Волков» в Севастополі

Озеро вкруговую заросло густим очеретом - для човнів було потрібно покоси прохід. З чиєї то ініціативи було вирішено стріляти качок - які неминуче почнуть літати після маніпуляцій з литовкою. Качки виявилися насторожі - мабуть вже лякані - замість того щоб довірливо кружляти неподалік - відразу набирали висоту. Але піаністів - відірвалися від «Рояль» - це не збентежило. Все розрядили в небо рушниці - як мінімум по разу. Здобиччю став один невдачливий чирок - залучив дробину на великій висоті.

Незабаром на мотоциклі підкотив єгер - зацікавився канонадою.

Переговори з ним вів Тарас - як самий красномовний:

 - Ви що ж, тут в селі нові правила не знаєте? - почав він чокнувшись з опонентом.

 - Тепер дозволяється вбити одну качку ввечері, до відкриття - для прожитку, з харчами то зараз в країні туговато.

 - Да-а? Чи не знав - закушуючи огірком другу стопку єгер знизав плечима - ну ладно раз так. І поїхав по своїх справах.

Мені здається - якби єгер приїхав не один на мотоциклі - а на «УАЗі» з автоматником - чирок обійшовся б нам трохи дорожче - хоча такі тандеми з`явилися пізніше.

Ранок відкриття здалося якимось змазаним, «Рояль», хай їй грець. Качки виявилося мало, мабуть її регулярно розполохували добувачі мормиша - ми натрапили на їх стан і снасті. Я далеко не пішов - влаштувавшись зручніше на березі - в основному спостерігав. Розплившись по озеру, хлопці зрідка пострілювали. Двох місцевих хлопців висадили на величезні ондатрові хати витримують вагу мисливців.

Помаленьку стрілянина стихла - до стану стали підтягуватися перші бійці, злегка порушені пройшла полюванням і майбутньої випивкою. Незабаром зібралися майже всі - не вистачало тільки залишилися на ондатрових хатках хлопців. Про них як то забули - а тепер ніхто не хотів проміняти розгорався застілля на півгодинний заплив - не дивлячись на обурені крики з озера.

- Чи встигнемо! Нехай ще пополювати!

Розлючені таким ставленням «робінзони» відкрили стрілянину по стану - все бестолку.

І ось тоді я став свідком «дива» .Як то хитрим чином, наминаючи перед собою очерет, ці бідолахи вийшли на берег майже сухі. Ну може в болотники трохи водички зачерпнули. І судячи з реакції місцевих, ані трохи не здивували - для них це не було чимось незвичайним - так, нікчемна справа.

У той день мені судилося здивуватися ще раз. Заглянувши з нудьги в довколишній лісок,

я подумав що потрапив у казку, точніше мультик про Незнайку, маленьких коротишек серед великих овочів. Між рідкісних дерев росли гриби. Небачено великих обсягів. Трави майже не було, кругом куди не глянь - грибні капелюхи розміром з відерний кришку і навіть більше. Грузді всіх мастей, підберезники, підосичники, сироїжки, молокани - не вистачало лише білих і печериць. Всі гриби були міцні, в отличном состоянии, без найменших ознак червиві. Але як же їх довезти 600км до будинку?

Відшукавши на сільської звалищі трехведерний оцинкований бачок, змайструвавши відсутнє дно, я цілу годину шукав в цьому лісі грузді поменше - сантиметрів 10-15 діаметром. Набрав. На дорозі попався сільський мужик на возі.

- Запізнився! Тиждень тому, ми повну тракторну віз кошиків, відер та іншого посуду грибів набрали.

Більше такого сюрреалістичного грибного достатку побачити мені не доводилося.

У неділю стали збиратися додому. Ненароком з`ясувалася цікава особливість нашого місця розташування. Виявилося якщо поїхати перелісками в сторону протилежну тій звідки ми прибули - всього через 10 кілометрів потрапляєш на пристойний асфальт. Слухаючи їх плутані пояснення маршруту, я зрозумів що блукати ми в цих болотах будемо вічно. Хлопці були на «Білоруси» і після недовгих умовлянь погодилися нас проводити. Це нас сильно врятувало. Треба було бачити - як після чергового кілочка наші провідники приймалися сперечатися в який бік їхати - а вони ще недавно розповідали нам як дістатися до мети. Пару раз довелося витягувати нашу легковик із засідок, в які ми легковажно потрапляли.

Добралися, розпрощалися. Їхати додому вирішили з ранку. До темряви ми з Тарасом встигли незаконно вполювати. В тому сенсі, що не маючи путівок в це місце - побродили з рушницями по берегу - звичайно ж нічого не підстрелив.

Багато років я не бував в тих краях, тільки в минулому році зганяв на риболовлю. Порадував асфальт - замість щебеню - треба буде і пополювати як небудь вибратися.

Відео: Рояль в кущах Гімн Севастополя 09 05 16