Осіння паличка-виручалочка

Мабуть, ніколи Ахтуба не виглядає так сиротливо, як в листопаді. Ні яскравого, спопеляючого сонця, немає піщаних пляжів, немає безхмарного неба. Зате є хороший вітер і хороший клювання хижака.

Вітер, вітер, ти могутній!

Вітер - це візитна картка Астраханській області, головний атрибут пізньоосінній Ахтуби. А восени він холодний. Мало того, що близьке сусідство з Каспієм і степами Калмикії і Казахстану постійно диктують свої умови «небесної канцелярії», вітер восени завжди пронизливий і колючий. На широких місцях, та ще коли протягом зустрічається на що набрав чинності вітром, рибалити, прямо скажемо, божевілля. На крижаній човні і в крижаній воді вже через годину відчуваєш себе одним з челюскінців. У такій ситуації вихід, як правило, один. Треба їхати в вузькі петляють єрики і там, в більш комфортній обстановці, шукати рибу.

Однією і таких паличок-виручалочек восени для мене був і залишається ерік Козачий. Цей єрик починається майже біля самої Волги і йде, сильно петляючи, в сторону Лапас, поєднуючи Мітінку з Ахтубой. Звичайно, ерік Козачий - НЕ Волга, і особливо великих трофеїв я в ньому поки не спіймав. Однак щучкі «трохи за Трешников» в ньому водяться. Це я до того, що обов`язково потрібно брати з собою джигові приманки, металеві повідці і пристосування для вилучення зубастої з води. Не забуваємо, що вода холодна, руки мерзнуть і стають не такими слухняними і спритними, як влітку. У мене завжди з собою два допоміжних кошти: ліпгріп і кевлавровая рукавичка. Вона і з щукою допомагає обійдися без крові, і з сомиком впоратися. Правда, саме в Козачому я поки не спіймав жодного сомика, але впевнений, що він там повинен бути. Ямки там досить глибокі. Трапляються і судак з великим окунем, але щуки, однозначно, більше в рази.

Ерік Козачий

Я зазвичай починаю ловити рибу вже в Ахтубе. Після з`єднання Козачого з Ахтубой є зигзагоподібний поворот з чудовою ямою, що має нерівні краї. Яма невелика. Якщо стати в самому її центрі, то можна без особливих проблем докидали до звалювання по всьому периметру. Саме там найчастіше можна зустріти щук. У самій ямі частенько ловляться судачки і бершікі. Іноді клювання відбуваються прямо під човном, що мимоволі заганяє серце в п`ятки, народжуючи захоплення в душі. Адже саме за такими поклевками ми і приїжджаємо сюди в листопаді! Відвівши душу, починаю рухатися в бік Мітінкі по Козачому Еріку.

Друге цікаве місце - це злиття Козачого з Ахтубой. У цьому місці ерік Козачий в порівнянні з Ахтубой виглядає гігантом. Я зазвичай якоря човен на самій стрілці і обловлюваних увігнутий звалювання, не забуваючи і про мілину, порослу травою. Недалеко від цього місця є хороша ямка, яку я б назвав сазанами. На дні є якесь сміття, трапляються зачепи, але гідного хижака я звідти жодного разу не зловив. Вся щука і великий окунь стояли саме на зваленні і на мілині. Було пару раз, що у вересні обидва місця мовчали. Думаю, що тоді вода була ще досить теплою, та й пресинг рибальський був сильним. У листопаді - інша справа.

Точно на такій же відстані, як від ями на Ахтубе і до злиття з Козачим, по дорозі додому є плавний поворот з ярість берегом. У вересні там стабільно ловилися кілограмові щучкі, яких ми відпускали, а в останній раз, в листопаді, мій товариш раптом починає ловити з кожної проводки великих щук. Я нарахував 5 спійманих щук з 6-ти закидів! Найбільша на 3270. Далі ми вже пливли, переглядаючи лише ямки, де ехолот показував хоча б 10 м. Такі ями дарували садочків під 2 кг і щук під 3. Ерік неширокий, проте в ньому є бровка з 5 на 17 метрів, біля якої накопичилося багато дрібного синця. Загалом, нудним поверненням не було, але і досконально пробивати всі сподобалися місця не вистачило б часу. Осінній день - короткий.

Туман - сліпа пелена

Якщо трапиться так, що ви прокинулися в «молоці», про далеких походах, а тим більше на Волгу, краще забути. Ми одного разу довго кружляли навколо острова Шамбала, два рази саджали човен на мілину. Дуже важко просуватися по сильному течією без орієнтирів і не бачачи, що знаходиться перед носом човна в п`яти метрах. Повільно пливеш - тебе зносить течією, швидко пливеш - страшно. Тому в такі дні я раджу досліджувати прилеглу акваторію. Раз вже я заговорив про Заволжя, то недалеко від нього Мітінка робить поворот в сторону заплави, де з`єднується з Еріком Цегельним. Буквально відразу за піщаною косою є помітний коряжник, від якого починається досить глибока довга яма, де у вересні на квок ловляться сомята. Приблизно посередині Мітінкі в цьому місці є пологий звалювання, де постійно ловлять бершів, але мене чомусь завжди тягне ловити в корчах. Там і щука непогана, і судак. Користуючись тим, що до рибальських баз там зовсім рукою подати, можна спробувати дочекатися вечірнього виходу судака. Ми пару раз ловили в тих корчах до самої темряви і обидва рази чекали цього виходу. Головне - вибрати найбільш прийнятну корч, біля якої немає глухих зачепів. Клювання в темряві завжди несподівані і зухвалі. Головне - потрібно підтримувати порядок в човні, щоб при суєті під час виведення не наступити на щось крихке.

Яма на Мітінке

Восени цю яму потрібно обов`язково перевірити. Це чи не єдина яма на Мітінке, де глибина більше 12 м. Вона досить витягнута, а краї її нерівнозначні, один крутіше, інший положе. Треба обловить всю яму по периметру, особливо її кути. Про цю яму ходить багато чуток. Від рибальських баз, що знаходяться в районі села селітрених, до цієї ями плисти досить далеко (потрібно робити великий гак або через єрик Цегляний, або через єрик Банний). А для рибальських баз, що розташовані біля села Заволжя, є більш привабливі місця на Волзі. З цієї причини Олександрівська яма не сильно запресингували спінінгістами. А вже тим більше в листопаді.

Можна було б назвати більше робочих точок, але боюся, що за пару років паводки змінили берегову лінію. Локальні точки, де ми знаходили рибу, могли помінятися. Це завжди робить рибалку цікавою і непередбачуваною. Саме за такою риболовлею варто поїхати на Ахтубу в листопаді.

Олексій Коломієць.