Ремінь - невід`ємна частина рушниці

Серед переважної більшості стрільців, що іменують себе мисливцями, склалося тверде переконання, що промахи при стрільбі, залежать: від патронів, моделі (марки) рушниці, погодних умов і ще безлічі чинників - але ні в якому разі від свого невміння навести дві спаяні латунню сталеві трубки , в дерев`яній оправі в ціль, і вчасно натиснути на спуск.

Мені неодноразово доводилося чути байка про якого то сільському «Самоделкин», змайстрував рушницю зі звичайної водопровідної труби. Злегка оброблена токарем заготовка, приробленою спусковий механізм - і цей володар вельми бюджетного пристрою, регулярно і багато разів випереджав на полюванні власників дорогих рушниць, за кількістю підбитих качок.

Звичайно ж це звичайна баєчка, я так суджу по тому що чув я її в багатьох місцях, географічно сильно віддалених одна від одної, також існувала і тимчасова різниця. В одному випадку цим талановитим умільцем був коваль початку минулого століття, в іншому - заводський токар, який жив наприкінці того ж століття.

Але як говорить народна мудрість - диму без вогню не буває, я не виключаю - що щось подібне і справді відбувалося, в нашому загадковим минулому, а можливо і сьогоденні.

Зайця, який вискочив з кілочка, на скошене поле Вова, проводив поглядом, після нешкідливого дуплет. Того разу я був загоничем і все це чітко бачив, що у невдалого стрілка викликало додатковий приплив смутку. З власного досвіду знаю, подвійно противно, коли твій промах стався на чиїх ні будь очах. Вже не спишеш свій косяк на будь-якої «форс-мажор».

- Ти коли стріляєш очі часом не закриваєш? - я підійшов ближче.

- Сам не зрозумію в чому справа - Вова крутить в руках куплену в минулому році вертикалку - мажу безбожно останнім часом.

- Я ж завжди з горизонталки стріляв, в Киргизії жив, по кекликов з БМ-ки майже ніколи не промахувався, а ті не пурхають як наші куріпки, відразу вниз по схилу несуться.

І запала йому голову задумка рушницю поміняти, а випадок незабаром представився.

На сусідній ділянці працював мужичок, затятий мисливець на прізвище не те Причепа, не те Прищепа, а звали його всі «стосується». Він злегка заїкався і тому як тільки не міг вимовити будь-яке слово - говорив: «Як сказати», але вираз це зливалося в безперервне «к-стосується».

Полював він з п`ятизарядні МЦ-шкой, яка за його словами за багато років вже неабияк ушатанние:

- Ну стосується, ненадійна стала, хочу на двостволку змінити.

І незабаром придбав ІЖ-43, але не заспокоївся:

- Стосується, вертикалку б де взяти?

Незабаром вони змовилися, в разрешіловке оформили документи і помінялися. При обміні був присутній я і спостерігав наступне.

- Е-е! Ти навіщо ремінь відстібаєш - каже Прищепа Вові.

- Як навіщо? Ремінь цей я окремо купував!

- Ні-і! Ремінь, к-Каса - це невід`ємна частина рушниці! Ти ще мушку відкрутити, або потиличник!

Переконав адже, віджав ремінь, та Вова особливо і не чинив опору.

Незабаром пішли разом на полювання, втрьох. Під`їхали до невеликої греблі, з трьох сторін оточеній березняками. Качки зрозуміти звичайно ж з під протилежного берега, над лісом, досить далеко. Я і стріляти не став. Причепа ж наглухо звалив крякашей, якого незабаром і приволік, задоволений і щасливий:

- Ну стосується і рушницю! Як б`є!

- Ех! Ремінь треба було все ж зняти - запізніло журився колишній власник.

Треба сказати з того ІЖ-43 Вова неодноразово дивував мене стріляниною по сидячим. Все подранки і лиски билися їм із завидною постійністю на відміну від мене. На воді я постійно мазав, мабуть целюсь недбало, мало-мало навів і стріляю.

Зараз він купив пятізараядную МП-шку і заспокоївся.

Я ось неодноразово помічав, що мова людей в міру заїкаються, набагато більш колоритнее, запам`ятовується чи що, стосується.

Працював у нас бульдозеристом хлопець, злегка заїкається. Такий балабол, якщо починав чесати язиком, слухачі завжди знаходилися, а для оповідача більше нічого і не треба.

Тут влаштувався до нас новий механік, теж страждає цим порушенням мови, назвати недугою язик не повертається.

Вранці, з ночі заходить на наряд Толян з кривою залізякою в руці (важіль перемикання швидкостей) і від дверей доповідає механіку, якого побачив вперше:

- З-з-зламав!

- З-з-звари! - відповідає той.

- К-к-як, зварити? - уточнює Толя.

- До с-с-зварнику йди, і з-з-звари - механік вирішує проблему особливо не напружуючись.

- К-к-як у-у-уебу зараз! - Толян захвилювався і рушив до столу, зручніше перехоплюючи в руці зламаний важіль.

- Е-е! Т-ти чого? - рішучий вигляд бульдозериста, його особа не обтяжене інтелектом (встиг по малолітки відсидіти), кинув механіка в передбачуваний жах.

- А що б не д-дражнився!

Коли розібралися, вони навіть подружилися, їх часто бачили разом беседующими.

джерело