Перший трофей

перший трофей

Полотно сірого осіннього неба, розбитого на шматки голими гілками горобини, заполонило віконний отвір. Дзвінок пролунав несподівано.

         - Привіт, родич, - в трубці м`яко зазвучав оксамитовий голос Мальцева, нашого «собачого родича» - заводчика ірландця Чари, від якої ми взяли цуценя.

         - Так ось думаю, з ким злучитися на полювання. Батька тепер уже немає. Рушниця я на себе переписав, патрони зарядив. - Батько, пристрасті змінюються до полювання, пішов дуже рано. Будучи студентом, я ще не цілком оцінив повноту втрати. Усвідомлене відчуття втрати прийде потім.

         - Не сумуй, Илюшка. Поки Ромку натаскувати, а з листопада по снігу почнемо зверового колективне полювання на лося. Я запрошую тебе в команду. Готуй лижі і кулі заряджай. До дзвінка. - Старовинний друг мого батька Леонід Борисович Мальцев, напевно, усвідомлюючи деяку відповідальність за молодого мисливця, вирішив «прибрати мене до рук».

         По першому снігу мені надійшла команда: в п`ятницю вечірньої електричкою на Бічну бути в готовності- третій вагон з кінця.

         Пара-трійка поїздок були безрезультатними. Я освоївся в команді. Підкрався грудень.

         Я піднявся в вагон на полустанку. Важко не розпізнати в вагоні команду мисливців за амуніції і бойового настрою. Легкий гул збуджених голосів розноситься по вагону. На сидіннях розкладені за кількістю гравців карти.

         - Здорово, шулера. - По долоні вдарили міцні рукостискання.

         - Приєднуйся. - Мобільників і планшетів тоді ще не було. Карти - краще проведення часу майже тригодинного шляху.

         Півгодини шляху на лижах по засніженій дорозі від вокзалу, і ми на місці ночівлі. До будинку підійшли вже затемна.

Відео: Перший трофей)

         Хатинка Мальцева - як «Ока»: зовні менше, ніж усередині. Присадкуватий зруб вінчає крута дах. Квіти на шторка в дрібних віконцях осяяні світлом. З високою труби рукавом струмує дим. Серед високих заметів, будиночок, наче корабель, пливе по білому покривалі.

         Разогнув спину після низького короба вхідних дверей, я увійшов в затишне тепле приміщення. Пара диванів уздовж стін, ліжко та стіл посередині, поруч з компактною грубкою - весь інтер`єр приміщення. Від зольника печі по підлозі скачуть сполохи відбитого полум`я. На ліжку сидить господар з трубкою в зубах сліпучої усмішки. Важко уявити, як тут розмістяться дюжина осіб зі скарбом. Втім, привітність господаря не залишає нам побоювань щодо розміщення.

         Не поспішаючи, ми розпакувалися. На столі вже кучкуються закуски, під столом - дещо. Час нині непроста: розгорнута державою держкомпанія проти улюблених народом напоїв змушує проявляти кмітливість. Під столом сусідять і спирт, і самогон, і талонна горілка, і щось інше.

         Нещодавно шкворчать на грубці юшка вже розлито в плошкі- огірочки порезани- рибка почіщена- варена картопелька під густий гомін сидячих рознесена уздовж столу. Старт вечора дан.

         Потріскують в грубці дрова. Господар бере в руки гітару. За затишній хатинці струмує куплет старовинного романсу від Пастернака «Під вербою, оповитої плющем ...». Обволікаючу почуття романтичної нірвани опанувало мною.

         Від поштовху в плече щось ворухнулося в моїй голові. Як мені було погано: я згадав: щось зелене, тархун я вчора ковтнув і відключився.

         - Нічого, вставай. Сьогодні ми тебе в загін поставимо. Там і проболеешься. - На стіл поставили розсіл.

         - Дістали всі мисливські квитки і - мені, скомандував Мальцев що не допускає заперечень голосом. Він заповнив протокол інструктажу, вніс дані в папери.

         - Увага! На номерах не курити, не мочитися, не шуміти і не йти з місця, навіть якщо буде постріл. Стріляти по ясно видимій цілі, не вздовж номерів. Чекати, поки тебе не зніме сусідній номер ..., - строгість інструкцій бригадира ніяк не пасувала вчорашньої м`якістю, - пам`ятайте, що ви розписуєтесь не тільки за свою безпеку, - Мальцев поклав кулькову ручку на протокол інструктажу.

         Хата наповнилась суєтним шурхотом зборів, брязкотом рушниць, шелестінням амуніції під легкий матерок.

         Розмитий контур сонця піднімається в матовою серпанку світанку. Ясно. Я глянув на прибитий до одвірка термометр і не повірив своїм очам: мінус 37.


         Триста метрів на лижах в гору, і ми вийшли на лісовозну дорогу. Здається, мороз обволікає все: і звуки, і запахи. Трескоток лісу малює ритмічний морозний малюнок.

         Нам пощастило: через повороту показався порожній, розгойдувати «рогами» лісовоз.

         - Підвези нас до «седловінкі» кілометра півтора.

         Водій не змусив себе вмовляти, і ми відрізати а закорках тягача.

         Через півкілометра Мальцев поспішає загоничів - мене і Антонича, дав вказівку, куди і як рухатися на номери. Тягач зник за поворотом.

         Я недовго йшов по лижні за Атоничем, потім повернув по вирубці уздовж дороги.

         Яскраве зимове сонце засліпило мене в ліве око. Мені, як і раніше було дуже погано. Я повірив кулі в стволі і рушив уздовж вирубки. Погода ясна і мені все по селу .... Я примружив очі. Раптом якийсь рух попереду змусило мене сфокусувати погляд. Попереду, метрах в сімдесяти, в кромці придорожньої смуги лісу, стоять дві лосицю. Я ме-повільно звалив з рук рукавички і підняв стовбури. Краще б я вчора на груди не брав: тремар рук не дозволяв прицілитися напевно.

         «Зжеруть мене, чорти, замість лося, якщо промажу» подумав я, видихнув і рвонув гачок.

         Лосиця вертанулась і встала до мене задом- зібралася йти. Я зупинив дихання і спорожнив другий ствол.

         Звірі пішли. Як вчили мене сьогодні вранці балістики, я кинув в сніг гільзи і пішов до місця стрілянини.

         Рикошет першої кулі від осики я виявив відразу, а ось другого не було. Через кілька метрів на сліду я виявив темні краплі: «потрапив»! Поранений звір пішов вправо від номерів, через дорогу.


         Я поспішив вийти на дорогу і попрямував до номерів.

         - Ну, де ж народ ?! - Я схилився в кромку спустошити шлунок.

Відео: Як "Мілан" взяв перший трофей за 5 років

         - Чого ричішь? - Через ялинки вийшов крайній номер.

         - Ігор, збирай всіх. Лось пішов за дорогу, в сторону.

         З лісу вивалювалися засніжені, замерзлі, але щасливі мисливці: мої постріли чули всі.

         - Кров темна - значить ти її міцно в очеревину зачепив. Молодець. Далеко вона не піде. - Уклав бригадир.

         Мальцев дав команду чверть години покуріть- потім мисливці розділилися по декілька чоловік обходом справа і зліва-бригадир пішов по сліду.

         Вже хвилин через десять пролунав постріл і крик Мальцева «все до мене».

         Тяжкопоранених лосеня пройшла всього півтори сотні метрів від дороги і лягла. Тут її Мальцев і застав.

         Весело забрязкав термоса, з підсумків і Сидоров здалися ножі. Почалася обробка видобутку. Неподалік задимів вогнище.

         - Хірурги, мать вашу! - Зі спини підійшов другий загонич Алевтин Антонич. - Молодець, Илюшка, з полем! - Він скинув з себе іній.

         - Твоя? - Мальцев простягнув мені круглу кулю 20 калібру «супутник» з пасками.

Відео: Перший трофей сина !!!

         - Моя, подкалиберная. Я її в контейнер упакував.

         - Дивно ... мужики, куля в очеревині, я вхідного отвору я не знаходжу. Илюшка! Яким боком до тебе звір стояв? - розвів руки Мальцев.

         - Задом ... - Один за іншим, підморгуючи, і штовхаючи один одного в боки, мисливці загоготали.

         - Снайпер, мать твою! Ха-ха-ха!

         Розчервонілі, наче й не було лютого морозу, але задоволені, мисливці обробили тушу на великі шматки і поставили на піл, - настил жердин над землею в зростання. Придатні до вживання нутрощі - на сучки. Собаки теж їсти хочуть. Насупився заходом короткий грудневий день.

         - Беремо тільки печінку. Решта завтра. - скомандував бригадир.

         Дорога додому вже не здавалася довгою. Місяць розгорнув свою посмішку в квітчастому морозному ореолі. Під незлобиві жарти з приводу здобутого трофея і анекдоти в тему час у дорозі пройшло непомітно.

         Кулінар Бєлкін під вигуки схвалення поставив на стіл з плити величезну сковороду зі смаженою печенью- знову задеренчала склотара.

         Мальцев погладив рукою грудаста дівчину на настінному календарі, чмокнув губами зі словами «мила ти моя», і взявся за гітару.

         Наче й не було за плечима пройдених кілометрів, змерзлі на обробленні рук і відморожених носів.

         Під трескоток дров в грубці і гомін збуджених голосів, хатинку заповнила мелодійна нірвана. Часом клуби конденсату вривалися в хатинку слідом за переміщеннями курців.

         На світанку, Мальцев підняв усіх.

         - Снідати, і на роботу. День короткий. - У ніздрі квартирантів вже заповзав аромат свіжозвареної трав`яного чаю.

         Народ почимчикував до вхідних дверей. Жовтий льодовик в заметі за хвірткою стрімко збільшувався.

         Грохоча баняками, в клубах пара, бригадир вибрався з сараю. Під пахвою він виніс дворучну пилу.

         - Навіщо нам «Дружба-2», Борисовичу? - Запитав Леха.

         - Стривай - побачиш. - підморгнув Мальцев. - Рюкзаки - до бою! Дружини і собаки нас чекають з видобутком.

         Мороз підганяє. До місця оброблення ми дісталися швидко. Тельбухи вже погриз лисиця. Петрович дістав топірець і скинув з полу м`ясо. В морозі мінус 34, сутність туші трансформувалася в скло: топірець відколював лише дрібні шматочки і відскакував.

         - Ну що, розумники, не подумали про просте? - реготав Мальцев і дістав з корита дворучну пилу.

         - Пиляйте, Шура, пиляйте. - Процитував він класика.

         Тушу розпиляли на прийнятні до транспортування шматки і рушили в зворотний шлях. Нехай завтра наші домашні терзають себе кулінарним творчістю. Нашу справу зроблено. Амінь.


Поділися в соц мережах:

Увага, тільки СЬОГОДНІ!
—хоже
Увага, тільки СЬОГОДНІ!